«Іду до Вас із забуття воскреслий…»
У кожної людини є свій життєвий шлях. В однієї він – рівний, довгий, без перешкод, а в іншої – навпаки, тяжкий і звивистий. Кожен проходить свою путь так, як може. Та далеко не всі шляхи приводять до всенародної поваги та любові. Симоненкова дорога – важка, трагічна і коротка. Але пам’ять про нього вічна, вона живе у наших серцях, любові до його творчості. Про це йшла мова на виховній годині «Іду до Вас із забуття воскреслий…» для учнів 3 та 4 класів Зубівського НВК. Підготувала та провела захід учителька початкових класів Юлія Іванівна Давиденко.
Діти дізналися багато цікавих фактів про життя та творчість відомого сина Полтавщини Василя Симоненка. Вони теж готувалися до заходу, читали розповіді про поета, його вірші. Тож і на виховному заході цікаві факти із життя митця чергувалися з його творами. Зокрема, прозвучали автобіографічний вірш «З дитинства» (Розмариця Ліза), поезії «Матері» (Коваленко Даша) та «Баба Онися» (Лисюра Карина).
Юлія Іванівна розповіла вихованцям про шкільні роки Василя Симоненка. Учні переглянули кадри фільму про поета, прослухали спогади його вчительки та однокласників, побачили парту, за якою він сидів у школі. Учні переглянули кадри фільму про поета, прослухали спогади його вчительки та однокласників, побачили парту, за якою він сидів у школі. На екрані – інтер’єр музею В. Симоненка, фото його рукописів… Учителька розповіла, що у багатьох країнах є клуби шанувальників творчості поета. І знову лунають його вірші у виконанні Коробки Вікторії («Мій родовід»), Рудченка Артема («Грудочка землі»), Оленич Валерії («Лебеді материнства»). Друга частина останньої поезії, покладена на музику А. Пашкевича, теж прозвучала на заході. Вона стала відомою піснею, і лине зараз як гімн синівської любові до рідної землі.
Слухаєш вірші В. Симоненка, і дивуєшся, наскільки актуальними залишаються вони і в нашому сучасному житті. Бо ж хіба не на часі звучить: «Україно! Ти для мене – диво!» у виконанні Кольчик Аліни? Цікаво було почути і запис вірша «Ти знаєш, що ти людина?», прочитаного особисто Василем Симоненком. Бо ж, перш за все, митця завжди цікавила саме Людина, її призначення на землі, питання життя у всіх його вимірах. Cловами цього вірша, повтореними за автором, завершили учні свій виховний захід.
Та логічним його завершенням став уривок із поезії Василя Бута, присвяченої В.А. Симоненку:
Життєвий шлях усі колись кінчають,
І майже кожному до ніг кладуть вінки.
Одні жили, померли і забулись,
А інші пам’ять залишають а віки.
Ти знав тоді: коли тебе не буде,
То в кожнім слові кожного вірша
Живий поет, поки живі є люди,
Бо в кожнім з нас живе твоя душа!
Любов Десятник – заступник директора Зубівського НВК
