Нашу пам’ять не вбить…

І ось триста юнацьких грудей

На московські повстало гармати, —

Триста хлопців безвусих — дітей —

Забажало за край свій сконати!

«Хто не знає свого минулого, не вартий о майбутнього»,- говорить народна му­дрість. І це дійсно так, бо як дерево тримається на землі своїм корінням, так людина тримається життя своїм минулим.

Саме тому, ми повинні знати свою історію, своє минуле. А історія наша вмита кров'ю і сльозами. Однією з найтрагічніших її сторінок є бій під Крутами. Дата 29 січня увійшла в українську історію як день пам'яті мужніх героїв, що душу й тіло поклали за самостійність, волю та незалежність Батьківщини.

Мужніх молодих синів нашого народу вшановували на Лінійці Пам’яті в Зубівському НВК. Багато років назад у бою під Крутами, що на Чернігівщині, понад 300 курсантів військової школи, студентів та гімназистів, рішуче відстоюючи право українського народу жити у власній державі, вступили у нерівний бій із значно переважаючим, добре озброєним і вишколеним противником і протягом кількох днів стримували на підступах до Києва величезну більшовицьку армію. В масштабах всесвітньої історії ця битва зовсім невеличка. Вона не є зразком військового мистецтва, Однак це - символ нескореного духу нашої нації. Вони - студенти, курсанти, школярі - виявилися у своєму патріотизмові вище за класові інтереси і, коли постала потреба, без вагань віддали молоде життя в ім'я волі свого народу, Хоробро, мужньо, відважно, завзято і самовіддано боролися студенти - нащадки і спадкоємці блискучої Слави Козацької і могутнього Запоріжжя. В тому Крутянському бойовому Хрещені наша молодь не посо­ромила козацької зброї.

Тому актуальними є слова В. Письменного:

Нема любові понад ту,

Що окропила кров’ю Крути,

І ту гарячу кров святу

Землі вкраїнській – не забути!

Про ті трагічні події розповіли на Лінійці Пам’яті десятикласниці Людмила Білоус та Євгенія Ромашко. Присутні прослухали уривки із спогадів очевидців тих трагічних подій. Битва під Крутами – подія, яка набула для українського народу символічного значення. Для нас Аскольдова могила залишається на віки полум'ям віри, вона дала нам незабутнє минуле. У хвилини відчаю, у хвилини занепа­ду, в хвилини знесилля приходять до неї старі й малі, щоб підживитися тим святим вогнем ентузіазму, який палає під ка­мінним хрестом.

«Історія – сувора вчителька, – звернувся до учнів директор школи Олег Малонога. – За невивчені уроки вона карає. А ще історія має властивість повторюватися. Тож нехай пам'ять про наших героїв, які загинули під Крута­ми, буде вічною. І нехай їхня смерть буде для нас прикла­дом того, як треба любити свою Батьківщину. Велика, світла і чиста правда свідчить за її небуденний, патріотичний і ві­копомний чин. Крутянам - честь і вічна слава!»

Учасники заходу вшанували пам’ять загиблих юнаків хвилиною мовчання. А разом з ними згадали і про героїв сьогодення, котрі мужньо боронять нашу Вітчизну зараз, показуючи приклад відданості й незборимості духу, який вартий наслідування.