Свою Україну любіть…

Щовесни, коли тануть сніги

І на рясті просяє веселка,

Повні сил і живої снаги

Ми вшановуєм пам’ять Шевченка.

Так триває уже 207 років… Воно й не дивно, бо кожне нове покоління відкриває Кобзаря по-новому. У чому ж феномен актуальності того, хто, за словами Івана Франка, «був сином мужика і став володарем у царстві духа»?

Саме це питання учні 8-11 класів Зубівської гімназії разом з учителькою української мови та літератури Тетяною Щукіною з’ясовували під час літературної гри «Тарас Шевченко: відомий і невідомий». Протягом 7 раундів гравці дізналися багато цікавої і несподіваної інформації щодо постаті Кобзаря, пригадали його безсмертні твори, словами Тараса Шевченка до них промовляли Кузьма Скрябін («Мені однаково…) та Сергій Нігоян («Борітеся – поборете…»).

У підсумку таки вдалося, як і у вірші Івана Драча, «скинути з Шевченка шапку Та отого дурного кожуха, Відкрити в нім академіка…Ще одчайдуха-зуха… І нагадати усім: Йому було перед смертю всього лише сорок сім», а також віднайти місце для поета у своїх серцях, куди він більше як 207 років стукає і благає:

Свою Україну любіть.

Любіть її … Во время люте,

В останню тяжкую минуту

За неї Господа моліть.