«Я знаю мова мамина – свята…» День рідної мови 2020

Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову. Ліна Костенко

21 лютого представники всіх націй і народностей світу відзначають Міжнародний день рідної мови.

Історія свята, на жаль, має дуже трагічний початок. 21 лютого 1952 року у Бангладеші влада жорстоко придушила демонстрацію протесту проти урядової заборони на використання в країні бенгальської мови. Відтоді цей день у Бангладеші став днем полеглих за рідну мову.

Минуло багато років. Аж у жовтні 1999 року на Тридцятій сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО було запроваджено Міжнародний день рідної мови як привід для роздумів та зосередження уваги на мовному питанні. Починаючи з

21 лютого 2000 року цей день відзначають і в Україні.

Дехто вважає мову лише засобом порозуміння між людьми. Насправді ж цим не вичерпується її значення. У мові нація закодовує всю свою історію, багатовіковий досвід, здобутки культури, духовну самобутність.

Мова для кожного народу стає ніби другою природою, що оточує його, живе з ним всюди і завжди. Без неї, як і без сонця чи повітря, людина не може існувати. Як великим нещастям обертається нищення природи, так і боляче б’є по народові зречення рідної мови чи навіть неповага до неї, що рівноцінно неповазі до батька й матері. Згадаймо слова В. Сосюри: “Без мови рідної, юначе, й народу нашого нема”.

На честь свята багато навчальних закладів проводять літературні вечори, творчі фестивалі, змагання, в яких потрібно написати вірш чи прозу. Долучилися до святкування Дня рідної мови і учні Зубівського НВК. На мовознавчому КВК «Я люблю українську» школярі 9-11 класів разом із Тетяною Іванівною Щукіною, вчителькою української мови та літератури, «завершували перлинку», продовжуючи відомі прислів’я та приказки про мову, вживали правильно найпоширеніші «кальки» з російської, відгадували, що у «чарівній скриньці» та отримували «музичні бали», впізнаючи відомі українські пісні.

Мова – це показник культури людини. Недаремно кажуть: «Заговори, щоб я тебе побачив». На жаль, сьогодні мало людей володіють рідною мовою досконало. Причиною цієї прикрості є не лише небезпечний і шкідливий, «суржик», що засмічує і поганить одну з найкрасивіших мов світу, а й так званий комплекс меншовартості, який роками вбивався в голови українців ще з часів Петра І та Катерини ІІ. Щоб це зрозуміти, варто послухати, як люди спілкуються один із одним у побуті, яку музику слухають, які книги читають…

Ще один болючий доказ – спілкування сучасної молоді в соцмережах переважно російською мовою. І це ті, хто в школах уже не вивчав російську.

Наш мовознавчий конкурс завершився не лише визначенням переможця ( а перемогла, як завжди, дружба:)), а й розробкою конкретних покрокових дій для досконалого володіння рідною мовою та її практичного застосування в усіх сферах життя. Потішило, що школярі чітко виокремили перший крок на шляху до мовної досконалості. А ви знаєте, що потрібно зробити насамперед, щоб повністю перейти на українську?

Вельми доречними, наостанок , будуть невмирущі слова Кобзаря:

Учітесь, читайте,

І чужому научайтесь,

Й свого не цурайтесь.

Бо хто матір забуває,

Того Бог карає,

Того діти цураються,

В хату не пускають.

Шануймося, бо ми того варті!

Тетяна Щукіна